by 
Шетландські острови
Острів Фер-Айл знаходиться за 38 км від Шетландських островів і є найвіддаленішою населеною територією Великобританії.
Здавалося б, хто хоче селитися на острові площею 768 га, проте перші поселенці на Фер-Айл з’явилися ще в епоху неоліту і досі тут живуть люди. Сьогодні на Фер-Айлі постійно проживають близько 80 жителів, які займаються в основному сільським господарством. Завдяки Гольфстріму температура на острові взимку не опускається нижче 5 градусів за Цельсієм, а влітку середня температура сягає 20 градусів.
Стародавні вікінги називали цей острів «островом овець». Нинішня його назва Фер-Айл походить від того, що острів є виключно тихим і спокійним. Для істориків та екологів це особливе місце, тому острів знаходиться під охороною Національного трасту Шотландії — благодійної організації, яка здає мешканцям в оренду земельні ділянки та таким чином допомагає навколишньому середовищу. Будь-хто, хто отримав дозвіл, може насолодитися усамітненням, шумом бурхливого моря, нескінченними штормами, а тих, хто залишається на Фер-Айл, природа щедро винагороджує. Справжня вистава розгортається тут, як у небі, і у водах затоки.
Прибережні води – одні з найбагатших у Європі за кількістю видів тварин. Тут налічується 21 вид різних морських ссавців, 5 з яких – тюлені, у тому числі рідкісний атлантичний сірий тюлень. Фер-Айл – рай для цілих сімейств тюленів. Незаймане море з усіх боків забезпечує щедрий корм і безпеку, єдине чого побоюються тюлені – це прибоїв та китів касаток.
Вівчарство завжди було і залишається найважливішою галуззю господарства для жителів острова. Вівці завжди були засобом виживання та джерелом прибутку. Їхня вовна вважається найкращою, а в’язання светрів з національними візерунками стало традицією, воно відоме практично також як і місцева баранина. Секрет чудової вовни та смачної баранини Фер-Айл насправді простий. Справа в тому, що вартість вівці така, що фермери можуть легко експериментувати з різними породами. Також вони розводять південно-африканських баранів, щоб передати вівці, як кажуть самі селяни, особливу родзинку. У минулому на острові було так багато овець, що пасовищ стало бракувати. У середині XX століття фермери були змушені використовувати кожен доступний клаптик землі, вкритий травою. Щоліта, використовуючи хиткі човни та канати, вони переправляли стада овець на недоступні так звані «баранячі лоби». Тактика виправдала себе.
Фауна Фер-Айл, як морська, так і сухопутна, вражає різноманітністю. Завдяки зручному розташуванню острів щорічно стає притулком для тисяч перелітних птахів. Таким чином, Фер-Айл є ідеальним місцем для орнітологів. Популярність орнітології – результат роботи Джорджа Ватерсона, який купив острів у 1948 році за 3,5 тис. фунтів стерлінгів і заснував тут обсерваторію для спостереження за птахами. Таким чином, він приніс користь науці, організувавши спостереження за перелітними птахами та забезпечивши майбутнє мешканцям острова.
Під час Другої світової війни острову було завдано величезних збитків, і якби не орнітологічний центр Ватерсона, його давно забули б. 1954 року Фер-Айл був придбаний Національним трестом Шотландії. Серед постійних жителів Фер-Айл – чайки та баклани, а взимку ще й чирки, гоголі, вальдшнепи та бургомістри. Спостерігати з висоти скель за їхніми вибриками захоплююче заняття, відчуваєш кожен рух крил, кожен порив вітру. Влітку з початком сезону міграцій, коли прилітають гігантські зграї буревісників та інших птахів, це місце стає справжнім раєм для орнітологів. Джордж Ватерсон надав острову Фер-Айл небачену послугу, і його послідовники прагнуть зберегти його спадщину.
Обсерваторія острова – це єдиний у своєму роді готель, з якого можна спостерігати за світом птахів, що тішать співом жителів та гостей острова. В основному на Фер-Айл їдуть туристи з континентальної Європи, для яких тут щоліта проводяться екскурсії по всьому острову.
