ПОДОРОЖ У ЗАМОК ДІРЛЕТОН, ШОТЛАНДІЯ

Сьогодні день особливий, адже в мене має здійснитися давня мрія: подивитися наживо, на власні очі, замок Дірлетон. Багато чула про цю, колись величну, будову XIII століття. І ось, настав час оглянути те, що від нього залишилося: за даними Вікіпедії, поточний стан замку – ” руїни ” і “зруйнований”.

Що ж, у добрий шлях! Як завжди, скористаюся рейсовим автобусом: це дуже зручно, та й у дорозі можна спокійно оглядати місцевість через яку проходить маршрут до Дірлетона. До речі, об’єкт моїх мрій саме розташований в однойменному населеному пункті: в селі Дірлетон!

Цього разу комфортабельний автобус повіз мене у прямо протилежний, ніж було минулої поїздки в округ Файф , бік. Нічого дивного, адже я їду до Східного Лотіана , а між ним і Файфом пролягло Північне море, а точніше його частина, затока Ферт-оф-Форт .

От і добре, що шлях інший! Із задоволенням познайомлюся з місцевістю, що пролягає до села Дірлетон. Для мене вона новинка. Тож поїхали!

Весь шлях до Дірлетона завдовжки майже 23 милі від Единбурга (близько 40 кілометрів) зайняв лише 1 годину 16 хвилин. Час пролетів якось непомітно, адже я, не перестаючи, дивилася у вікно на ландшафт таких населених пунктів, як Портобелло , Монктонхолл, Уолліфорд, Сетон Майнс та інші неймовірно красиві міста та поселення.

Від побаченої краси і без того піднятий мій настрій з кожною милею все покращувалося, досягнувши стану захоплення до кінцевої зупинки: Норт-Берик, невелике містечко на Сході Шотландії з населенням майже 7 тисяч чоловік. Тут, у Північному Бервіку, я здійснила пересадку, і другий за сьогодні автобус відвіз мене від південного берега Ферт-оф-Форт углиб Східного Лотіана, прямо в село Дірлетон: благо, їхати довелося всього три кілометри.

Село Дірлетон

Хочете, я опишу свої враження від кінцевої точки своєї годинної подорожі одним словом? “Казково!” – саме такі асоціації викликало у мене місто, але, скоріше, село, Дірлетон. Мене вже не дивують педантично доглянуті будинки і вулиці Шотландії, але тут, у Дірлетоні, виразно відчувається атмосфера старовини, такий собі аромат Середньовіччя, що витає в повітрі 21 століття.

Будинки – наче іграшкові, відчуття свята і якоїсь урочистості. Ох, як би я хотіла приєднатися до місцевих і залишитися тут назавжди… Але попереду на мене чекає ще одне відкриття сьогоднішнього дня: замок.

Неспішно крокуючи чистими вулицями, вдихаючи чисте повітря і шкірою відчуваючи вагу століть, попрямувала я за адресою 2 Каслмайнс Плейс, до парку, що оточив замок. І тут на мене чекав сюрприз.

Без паники, все поправимо!

Я збиралася запустити над замком і прилеглою до нього територією свій квадрокоптер. Часто так роблю, оскільки панорама, що відкривається з низького пташиного польоту, дає змогу як слід роздивитися те, що внизу.

Але на мене чекало розчарування. Впритул підійшовши до прохідної на закриту територію парку (він, як культурна спадщина, що охороняється державою, огороджений), я несподівано побачила табличку з парою слів, які викликали в мене хвилинне замішання: “No drones”. Це означає одне – пускати дрони над територією, що охороняється, не можна.

Що ж робити, порушувати адміністративну заборону я не збиралася. Розгубленість моя тривала менше хвилини, і незабаром я запустила свій вірний квадракоптер за 10 метрів від забороненої для дронів території. І не прогадала: неймовірної краси, що відкрилася з висоти злетілого в небо квадрокоптера, виявилося достатньо!

Дивіться самі, до чого ж мило там, унизу… Ех, відчуваю, цей Дірлетон сьогодні мені насниться в гарному сні. Принаймні, приємних вражень від захопливого вигляду згори мені вистачить на тиждень, це точно.

Якщо такий шикарний вигляд має ця територія зверху і збоку, то яке ж враження вона справить на мене, коли я увійду всередину? Зараз подивимося.

Угіддя Дірлетона

Огороджена глухим парканом територія Dirleton castle досить велика: тут розкинувся мальовничий парк-сад, голубник і сам замок.

До речі, розміри замку скромні: 40 на 28 метрів. Щось добудувати, і тим самим збільшити площу було технічно можливо через розташування замку на природній височині – на скелі. Попереду замку, що цілком природно для більшості замків, виритий рів. Ось із його шириною середньовічні будівельники не стали скромничати: викопали цілих 15 метрів!

Сам замок розташований мало не в центрі великого саду – це колишні сільськогосподарські угіддя баронів Дірлетонів. Кажуть, розбитий у 16 столітті сад-парк зараз має зовсім не такий вигляд, як 800 років тому, але подивіться, який він гарний! У сезон тут безліч квітучих рослин (вони майже всі заново посаджені в 20 столітті), що випромінюють у повітря пряний аромат, а особливо цікаві великі бузково-рожеві бутони будяка.

І ось ще що: в саду, 1911 року, в день урочистої коронації Джорджа V, Джеймс Ло посадив для місіс Нісбет Гемілтон Огілві дерево, породу якого неможливо вгадати: принаймні, мені, ні краплі не ботаніку.

Замок Дірлетон

Так, а тепер, вдосталь нагулявшись залитим сонцем парком, настав час і в цей напіврозвалений пам’ятник історичного минулого Шотландії зазирнути! Відкрита вона для відвідувачів, на кшталт мене, щодня, з 9.30 до 17.30.

Фахівці стверджують, що найдавніші частини замку збудовані в XIII столітті. Мета – охороняти прибережний шлях з Англії в Единбург, що йде через порт Північний Бервік.

Середньовіччя, скажу я вам, відчувається тут ледь не шкірою, коли дивишся на ці пошкоджені часом і людиною кам’яні стіни, а вже коли входиш всередину… Вантаж часу просто звалюється тягарем на плечі!

Дивіться, яка старовина! Похмуро, моторошно, але як захоплююче! Склепінчасті, схожі на великі труби, стелі, арочні великі вікна… Охоче уявляють, як ходять темними коридорами і покоями члени сім’ї лицаря сера Джона де Во, що розпочав будівництво замку в 1240 році, а також ще двох благородних прізвищ:

• элибартоны, владевшие Дирлетоном 150 лет (у лорда Дирлетона не оказалось наследников мужского пола, но дочь вышла замуж за сэра Джона Хэлибартона, получив в приданное замок без титула. Хэлибартон погиб в 1355-м в сражении при Нисбете);

• Расвены (в 1520 году Дженет Хэлибартон, леди Дирлетон, вышла замуж за Уильяма Расвина, через 8 лет унаследовавшего титул лорда Расвин).

Я навіть не здивуюся, якщо ночами тут можна зустріти привидів. Дуже вже атмосферний цей замок-руїни. Треба буде якось наступного візиту розпитати місцевих з приводу легенд: напевно щось із привидами та іншою містикою розкажуть.

До речі, особисто мені шкода, що замок так мало використовувався за призначенням: до кінця XVII століття (якщо точно, то це був 1650 рік) він став абсолютно нежитловим. До цього часу Дірлетон “переніс” безліч випробувань.

Так, у неспокійний період воєн за незалежність Шотландії від Англії, що настав на початку XIV століття, замок постійно “змінював” власників. До того ж військові баталії, пов’язані зі штурмом замку, призвели до часткового руйнування кам’яних стін.

Звісно, власники намагалися, як могли, реконструювати Дірлетон. Останні з трьох власників, Расвени, “поплатилися” за протести проти шотландської монархії конфіскацією королем Англії Яковом I замку: це сталося 1600 року.

З цього року для Дірлетона настали зовсім невеселі часи: усю Англійську революцію тут бешкетувала банда мародерів, та так, що Олівер Кромвель був змушений обложитися на замок, якому гармати і каменебитні знаряддя не додали краси, а навіть зовсім навпаки…

Нісбетам, нащадкам лорда Дірлетона, нічого не залишалося, як піклуватися про знамениті сади замку: про його відновлення мови вже не йшло.

У 1923 році зовсім занедбані руїни і сади Дірлетона передано, як історичну спадщину, на піклування держави.

Що більш-менш збереглося до наших днів? Ось ці уламки 13 століття і прибудований у 17 столітті Расвенами до них будинок із помпезним фасадом: у будинку жила багатодітна леді Доротея та її 15 дітей.

Натомість від більш ранніх – XIV і XV століття – прибудов сімейства Харлібертонів залишився лише фундамент. На ньому, якимось дивом, збереглися добре вгадувані обриси велетенської зали і колись житлової вежі на східному боці. З інших споруд 16 століття, що стояли у внутрішньому дворику, збереглася тільки голубник.

… Ось така насичена емоціями і яскравими епізодами прогулянка в мене вийшла. Ах, як же хочеться ще разочок побродити Дірлетоном! Обов’язково повернуся, обіцяю.