by 
Невелике містечко Пенікук, розташоване за 9 миль від столиці Шотландії Единбурга, є одним з найдавніших і вирізняється абсолютно самобутнім архітектурним виглядом і багатовіковою історією. Розташувалося місто вздовж річки Норт-Еск, на її західному березі, на півдорозі між Единбургом і Піблзом. Назва Пенікук перекладається зі старобританської мови, як Пагорб Зозулі.
Пенікук має незвичне, дещо заплутане для звичайного міста планування – він нібито тягнеться вздовж річки у напрямку до Единбурга, а центр його розташований на найпівденнішому кінці поселення, замість того, щоб розташовуватися в центральній частині. Така особливість зумовлена двома факторами. По-перше, місто активно забудовується останніми роками, оскільки все більше людей зупиняються в місцевих будинках і готелях, прямуючи до столиці Шотландії. Тому Пенікук «розростається» в напрямку Единбурга вздовж автомобільної траси. По-друге, тут із середини 1700 років існував старовинний особняк Penicuik House, що займав величезну паркову зону на південний захід від міста. У 1770 році сер Джеймс Клерк з Пенікука розширив межі маєтку, як заплановане село, провокуючи розвиток поселення на північ.
Пенікук з’явився на своєму місці в давні часи. Про це свідчить старовинна споруда, що знаходиться на краю центру міста, неподалік від річки. Тут височіє парафіяльна церква, зведена 1771 року. Однак, на її подвір’ї під плющем видніються руїни церкви Св. Кентігерна, яка була побудована на цьому місці раніше, ймовірно в 1600-х роках. А ця церква, як вважають, стоїть на місці ще більш ранньої споруди – церкви Св. Кентігерна, зведеної в 1100-х роках.
У стародавньому Пенікуці активно розвивалися різні промисли. Річка, що несе бурхливі потоки, була прекрасним джерелом енергії, що живила тутешні млини. 1708 року тут побудували першу паперову фабрику Велліфілд, а наприкінці 1700-х років у місті також з’явилася бавовняна фабрика. У 1800-х роках почали вести видобуток вугілля. В ці роки будувалися не тільки підприємства, а й будинки для працівників фабрик, школи. Частина житлових будівель у Парку Енд збереглися в місті й донині.
Старовинний особняк Пенікук у Мідлотіані
Старий будинок Пенікука – це чудовий приклад архітектури, виконаний в італійському нео-палладіанському стилі та дизайні, який пережив багато трагічних подій, але незважаючи ні на що, отримав другий шанс на життя і сьогодні радує туристів своїм чудовим, самобутнім виглядом.
Особняк розташований на території близько 1000 акрів. У 1654 році багатий торговець Джон Клерк викупив тут маєток. З 1650 по 1722 роки син Джона почав планувати ландшафт цього місця, взявши за основу види ландшафту, підглянуті в садах і будинках Франції. Однак, третій баронет Сер Джеймс Клерк провів реконструкцію, під час якої перебудував будинок і спільно з муляром Джоном Бакстером у період з 1761 до 1769 р.р. створив на тому ж місці розкішний будинок Penicuik House.
Новий будинок Penicuik House мав три поверхи, безліч спалень на мансардному поверсі, а також службових приміщень у підвалі. Фасад Будинку прикрашали сходинки, які симетрично піднімалися з обох боків і вели до іонічного гексастильного портика, звідки був доступ на головний поверх особняка. Усередині Будинок прикрашала розкішна розписна стеля, римські старожитності.
1857 року особняк було розширено шляхом прибудови двох великих крил, над створенням яких працював архітектор Девід Брайс. Відтоді Penicuik House отримав звання одного з найкращих будинків у нео-палладіанському стилі, побудованих на той момент у Сполученому Королівстві.
Трагічна пожежа в особняку Penicuik House
1899 року в Будинку Пенікук трапилася трагедія – сильна пожежа, що почалася з труби, яка тріснула, повністю знищила дах у формі купола, а також внутрішні оздоблення та інтер’єр. Вогонь залишив від колись розкішної будівлі руїни. Сім’я Клер була змушена переїхати в прибудову у вигляді конюшенного блоку, яку переробили під житловий будинок. Сьогодні його називають New Penicuik House і в ньому досі проживають нащадки старовинного роду.
Протягом 100 років особняк простояв занедбаним, без даху. За ці роки все заросло непрохідною рослинністю, сама будівля постраждала від актів вандалізму, а деякі стіни повністю зруйнувалися. У 1980 році стан будинку оцінювали як критичний, оскільки був присутній ризик обвалення конструкцій, що залишилися. Будівлю хотіли знести. Але 1985 року створили Трастовий Фонд збереження Будинку Пенікук (Penicuik House Preservation Trust), який зайнявся реставрацією будівлі з метою збереження цієї дивовижної пам’ятки архітектури.
Відновлення Старого Будинку Пенікук
За минулі десятиліття Фондом проведено величезну роботу. Каркас Старого Будинку Пенікук не просто збережено від руйнування, але повністю відновлено. Усю територію спочатку очистили від сміття, вирубали чагарники і дерева, видалили всю рослинність. Частину стін, що перебували в жалюгідному стані, видалили, інші відновили та укріпили. Були ретельно відреставровані вікна, статуї, арки з колонами і сходи.
Сьогодні Penicuik House відкритий для туристів. Це місце відвідують тисячі туристів, які хочуть доторкнутися до історичних архітектурних пам’яток і отримати візуальну насолоду від побаченого.
Найближчим часом Трастовий Фонд планує зайнятися ще однією декоративною спорудою – вежею на Knight’s Law. Цю вежу Сер Джон Клерк побудував у маєтку в 1749-1751 р.р.
Кругла вежа, увінчана зубцями, розташована за 500 метрів на північний схід від Старого Будинку Пенікук. Її також називають сторожовою вежею або Вежею Лицарського Закону. Крім того, що ця споруда мала завершити ландшафтний вигляд маєтку, запланований Сером Джоном, вона мала і вельми практичне призначення – у башті розташовувалося приблизно 1356 гніздових ящиків, у яких розміщували голубів, що їх використовували як джерело м’ясного харчування.
Після проведення у вежі реставраційних робіт, Фонд планує відкрити доступ до оглядового майданчика, що розташований на даху споруди. Звідти відкривається запаморочливий вид на ландшафт містечка Пенікук і Старий Дім.
